# Керування прозою

> Чотири типи вказівок і як виглядає добра вказівка.

Source: https://reverie.im/uk/docs/writing/directing-prose
Language: uk

Кожен хід у [режимі роману](https://reverie.im/uk/docs/writing/novel-mode) — це **тип вказівки** плюс сама вказівка до 8 000 символів. Тип повідомляє моделі, чий зараз хід і якої форми має бути фрагмент. Правильний вибір типу — це здебільшого і є різниця між прозою, яку ти залишиш, і прозою, яку перегенеруєш.

## Чотири типи \[#the-four-types]

| Тип          | Чий хід | Що повертається                                                                                                                                                                                                           |
| ------------ | ------- | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
| **Діяти**    | Твій    | Твій головний герой виконує дію, описану як оповідний рух. Інші персонажі й світ реагують, а фрагмент зупиняється на наступному моменті, коли відповідати мав би твій головний герой.                                     |
| **Сказати**  | Твій    | Твоя репліка потрапляє на сторінку як пряма мова твого головного героя в лапках, а формулювання шліфується під його голос. Сцена реагує й зупиняється на наступному моменті, коли відповідати мав би твій головний герой. |
| **Сюжет**    | Світу   | Подія, яку ти називаєш, відбувається повністю, а потім персонажі на неї реагують. Залиш поле порожнім — і історія рушить сама.                                                                                            |
| **Оглянути** | Нічий   | Пильний погляд на вказаний тобою об'єкт уваги, без дій твого головного героя. Якщо написати тут натомість подію чи чиюсь репліку, це буде оброблено як **Сюжет**.                                                         |

`Ctrl`/`⌘` + `1`–`4` одразу вибирає тип. Фрагмент, що повертається, отримує відповідну позначку: **Дія**, **Репліка**, **Оповідь** або **Пильний погляд**.

**Сюжет** — єдиний тип, що приймає порожню вказівку, — саме її надсилає кнопка **Продовжити**. Надісланий порожнім посеред сцени, він просуває історію за рахунок того, що вже відбувається: розмова триває, персонаж діє заради власної мети, настає наслідок попередніх подій, — і зупиняється, коли твоєму головному героєві є на що відповісти. Надісланий порожнім як найперший фрагмент, він натомість відкриває роман: окреслює безпосередню ситуацію з твоєї зав'язки й поміщає в неї твого головного героя. Роман, розпочатий від персонажа без зав'язки, відкривається сценою першого привітання цього персонажа.

## Якої довжини фрагмент \[#how-long-a-beat-is]

Одна вказівка дає **один фрагмент**, обмежений приблизно 900 токенами. Фрагмент, що впирається в цю стелю, обрізається до останнього завершеного речення, тож уривка, що обривається посеред слова, ти ніколи не отримаєш.

Зазвичай фрагмент — це кілька абзаців: твоя вказівка, реакція інших персонажів і зупинка на першому моменті, коли мав би відповідати твій головний герой. Модель ніколи не пише за тебе реплік чи рішень твого головного героя, тож \**обсяг дає більша кількість вказівок, а не довші вказівки.*\* Розгорнуту сцену — сутичку, інтимний епізод — ти ведеш крок за кроком, фрагмент за фрагментом. Прохання «написати цілий розділ» в одному рядку цілого розділу не дасть.

## Як виглядає добра вказівка \[#what-good-direction-looks-like]

* **Давай один хід.** Вказівка, що втискає три дії твого головного героя в одне речення, однаково повернеться одним фрагментом, і історія зупиниться там, де мав би бути наступний вибір. Розбий її.
* **Пиши суть, а не інструкцію.** Твою вказівку сприймають як сировину, яку треба втілити, а не як повідомлення, на яке треба відповісти. Модель не відповідатиме тобі, не перекаже твою репліку так, що від неї нічого не лишиться, і не перескочить її побіжним «пізніше того ж дня» — усе, що ти вкладеш, потрапить на сторінку.
* **Пиши саму репліку, а не її переказ.** Вказівка **Сказати** звучить як діалог. «Я питаю її, хто приходив учора ввечері» в кращому разі стане непрямою мовою, а справжня репліка буде сказана вголос.
* **Бери «Оглянути», коли тобі потрібна камера, а не сюжет.** Твій головний герой не діє, і історія майже не рухається.
* **Бери порожній «Сюжет», коли ходи скінчилися.** Він передає хід світові, замість того щоб змушувати твого головного героя знову діяти.

## За чим стежить модель \[#what-the-model-is-tracking]

Кожен фрагмент пишеться так, щоб продовжувати просто від останнього речення історії, не повторюючи його, і в тій перспективі й часі, які історія вже використовує, — вказівка, написана як «Я відчиняю двері», однаково буде розказана власним голосом роману. Модель отримує інструкцію розвивати історію з ниток, що вже є на сторінці, і не повторювати образи й формулювання з нещодавніх фрагментів.

Після певної довжини історія передається далі як поступово оновлюваний підсумок плюс дослівний текст нещодавніх фрагментів; підсумок можна прочитати й виправити в **Налаштування роману → Пам'ять історії**.

Вимкни **Показувати вказівки** в налаштуваннях читання, щоб читати результат як прозу, без позначок.

## Пов'язане \[#related]

* [Режим роману](https://reverie.im/uk/docs/writing/novel-mode) — майстер, переробка фрагментів, експорт
* [Стилі письма](https://reverie.im/uk/docs/writing/writing-styles) — як задати голос, яким пишуться фрагменти
* [Від чату до роману](https://reverie.im/uk/docs/writing/chat-to-novel) — як почати з розмови
* [Керування прозою в режимі роману](https://reverie.im/uk/blog/directing-prose-in-novel-mode) — нотатки про дизайн