Зізнання
Минулого жовтня ми опублікували допис під назвою «Пастка складності» і не добирали слів. Лорбуки, казали ми, застаріли. Списки ключових слів і тригери на регулярних виразах. Ймовірності вставки. Порядок пріоритетів. Глибина рекурсивного сканування. Багатомовний кошмар налаштувань, який майже ніхто не доводить до кінця, — і частка тих, хто кидає, це підтверджує.
Ми мали на увазі кожне слово. І досі так вважаємо.
А тепер незручна частина: ми щойно випустили функцію під назвою «Книги світу».
Якщо читати лише назву, це схоже на розворот на 180 градусів. Але це не так — і вся суть саме в тому, чому.
Змінилася не наша думка. Змінилися твої світи.
Нашим аргументом проти лорбуків ніколи не було «лор не має значення». Ми казали, що проблема — у механізмі. Наша тодішня відповідь була простою: опиши свій світ звичайною мовою, додай його в опис персонажа й дай моделі його зрозуміти. Жодних ключових слів, жодних налаштувань.
Ця відповідь і досі правильна — для персонажа з передісторією на одну сторінку.
Але автори не зупинилися на одній сторінці. Вони хотіли створювати глибших персонажів — зі справжньою історією, мережею стосунків, світом із власними правилами. І єдиним місцем для всього цього було поле опису, тож усе потрапляло туди: абзац за абзацом, аж поки опис не почав виконувати роботу, для якої його ніколи не призначали. Люди просили кращого способу описувати складних персонажів. Опис непомітно перетворився на милицю.
І ця милиця тихо розвалюється, коли передісторія — це сеттинг на шістдесят записів. Або карта фракцій із заплутаною історією. Або канон обсягом із роман, який розростається вже три місяці. На такому масштабі «просто поклади все в персонажа» перестає бути функцією і стає проблемою: кожна розмова тягне за собою всю енциклопедію, доречна вона чи ні.
І ось чого ми не врахували: що кращими стають моделі, то масштабніше люди будують. Потужніші моделі не змушують авторів хотіти менших світів — вони додають їм сміливості братися за величезні. Потреба, до якої незграбно тягнувся лорбук, — цілісний масив знань про світ, на який персонаж справді може спиратися, — з часом не зменшується. Вона зростає.
«Але ж контекстні вікна тепер величезні»
Правда. Минулого року ми й самі на це спиралися. Тож будьмо чесними щодо того, що насправді дає велике контекстне вікно.
Вікно на 200 тис. токенів — це не пам'ять. Це письмовий стіл. Ти можеш звалити на нього весь свій світ — але моделі, яка відповідає одним рядком про портове мито, не потрібно, щоб на столі лежала ще й космологія твого місячного культу. Звалюй усе щоходу — і станеться три речі: ти платитимеш за все це, увага моделі розпорошиться по стогу нерелевантного лору, а сама розмова опиниться витісненою.
Метою ніколи не було «вмістити весь світ». Мета — підняти на поверхню потрібний один відсоток, саме в цьому ході.
Це й називається пошуком. І робити його добре — не змушуючи тебе вручну налаштовувати жодного тригера — саме те, що ми створили.
Ставка, якої ми не хотіли робити
Був варіант, у якому ми нічого з цього не створювали. Якщо моделі й далі ставатимуть потужнішими, а контекстні вікна — більшими, то, як кажуть, просто зачекай: зрештою можна буде за копійки скинути в контекст цілий світ і дати моделі самій у ньому розібратися. Ми поставилися до цієї ставки серйозно. Якийсь час вона здавалася безпечною.
Вона не виправдалася. Передовий край галузі отримує не лише більші контекстні вікна — він отримує потужніші й спеціалізованіші моделі: для коду, для міркувань, для тривалої агентної роботи. Такі можливості не даються задарма. Зазвичай вони приходять разом із більшою кількістю параметрів, більшим обсягом обчислень на токен і ціною, що зростає слідом. Ставити наш досвід рольової гри на те, що «контекст зрештою стане настільки дешевим, що це не матиме значення», означало ставити проти напрямку, в якому галузь насправді рухалася, — до моделей, які в міру того, як стають кращими в усьому іншому, коштують у роботі дорожче, а не дешевше.
Ми не хотіли будувати платформу, де розумніший і уважніший персонаж означав би, що з тебе списують більше кредитів щоразу, коли виходить нова модель. Книги світу — це частково відповідь саме на цю проблему, а не лише на розпорошення токенів, про яке йшлося вище. Тримай увагу моделі на кількох фактах, які справді потрібні сцені, — і вартість «багатого, детального світу» перестає бути заручницею того, наскільки дорогою виявилася базова модель цього року. Ти отримуєш глибину. Ми зберігаємо доступність. Нікому не доводиться обирати.
Книги світу — це розумна пам'ять, яка подорослішала
У тому давньому дописі ми обіцяли «розумну пам'ять замість» лорбуків. Книги світу — це виконана обіцянка, масштабована до чогось, що можна створювати, використовувати повторно й поширювати. Ось що насправді нового. Зверни увагу, чого тут немає.
Ти пишеш лор. От і все. Додавай записи про місця, людей, фракції, предмети й правила звичайною мовою. Жодних списків ключових слів, жодних регулярних виразів для налагодження, жодного порядку вставки для налаштування. Уже маєш нотатки? Встав увесь текст одним шматком, і AI розіб'є його на охайні записи.
Пошук іде за змістом. Для кожного запису створюється векторне представлення. Під час чату Reverie ранжує твої записи відносно реальної розмови й непомітно додає найкращі збіги в контекст — у межах бюджету токенів, тож розмові завжди є чим дихати.
«Багатомовну неможливість» розв'язано. Минулого року ми кепкували з ідеї підтримувати ключові слова про драконів англійською, китайською, японською та іспанською. Тож ми цього й не робили. Пиши лор один раз, будь-якою мовою. Гравець, який напише "那条会喷火的大蜥蜴", однаково витягне твій англійський запис про дракона, бо зміст долає мовні бар'єри, навіть коли ключові слова не можуть. Поділися книгою — і її автоматично перекладуть для кожного, хто її читає.
Один чесний перемикач. Познач запис як канон — він завжди в контексті, це підвалини твого світу, — або залиш його в режимі «Коли доречно», і він з'являтиметься лише тоді, коли пасує моменту. Це всі елементи керування. Жодної глибини, жодного порядку, жодної рекурсії.
Страховка дослівного збігу. Скажемо прямо: чиста семантика може схибити на голому власному імені — короткому кодовому імені, запис для якого займає два рядки. Тому, якщо гравець прямо називає назву запису чи одну з його інших назв, запис з'являється, навіть якщо інакше не потрапив би до рейтингу. Автоматично. І знову нічого не треба налаштовувати.
Багаторазові й придатні для поширення. Книга світу не замкнена в одному персонажі — під'єднуй її до скількох завгодно. Переглядай бібліотеку спільноти з публічними книгами світу й під'єднуй чужу одним кліком. Переходиш з іншого інструмента? Імпортуй свій лорбук із SillyTavern — ми перенесемо записи, а їхні ключі-тригери перетворимо на підказки для пригадування, а не на тригери.
Ощадливіше для твоїх кредитів
Ось перевага, яку ми любимо саме за її непомітність: книги світу зазвичай роблять розмови дешевшими.
Коли твій лор живе в описі персонажа, кожне окреме повідомлення платить за нього весь. Світ на шістдесят записів може означати десятки тисяч токенів, що їдуть разом із кожним ходом, — потрібні вони сцені чи ні. Книги світу це перевертають. Додаються лише кілька записів, які пасують моменту, плюс ті небагато, що позначені як канон. Розлогий світ може додати в цьому ході пару тисяч токенів замість двадцяти тисяч.
На платформі, де токени — це кредити, це не абстракція, а гроші. Менше токенів на повідомлення — і твоїх кредитів вистачає надовше. А контекст, який ти не витрачаєш на непотрібний зараз лор, модель може витратити на те, щоб пам'ятати вашу реальну розмову. Дешевше й точніше водночас.
Світ, яким справді можна керувати
Є й менш помітна причина винести лор з опису персонажа: стіну тексту неможливо підтримувати.
Щойно у твоєму світі з'являється тридцять рухомих частин, єдине поле передісторії стає місцем, де факти тихо суперечать одне одному. Книги світу перетворюють кожен елемент на справжній об'єкт — запис із назвою, який можна знайти, відредагувати, перемістити й використати знову. Онови родину зламаної корони один раз — і кожен персонаж, до якого під'єднано цю книгу, матиме актуальні дані. Розбий клубок нотаток на охайні записи за один прохід AI. Цей познач як канон, а той залиш на випадок, коли він стане доречним. Шукай у ньому. Ділися ним.
Це різниця між шухлядою з розкиданими чеками й шафою з картотекою. Та сама інформація — але лише одне з них можна й далі нарощувати.
Що ми й далі відмовляємося створювати
Варто сказати прямо, бо в цьому вся суть. У Книгах світу:
- Жодних регулярних виразів.
- Жодної ймовірності вставки.
- Жодного порядку пріоритетів.
- Жодної глибини рекурсивного сканування.
- Жодних окремих списків ключових слів для кожної мови.
Пастка складності лишається закритою. Ми не відчинили її знову — ми її обійшли.
Те саме питання, краща відповідь
Кожна функція, яку ми створюємо, проходить одну перевірку: чи допомагає вона людям творити й знаходити зв'язок, чи стає їм на заваді?
Лорбук на ключових словах стає на заваді — це не змінилося. А світ, на який твої персонажі справді можуть спиратися, без жодного з механізмів, що робили лорбуки нестерпними? Це допомагає. Це завжди варто було створити. Нам просто треба було дочекатися, поки ми зможемо зробити це, не потрапивши в пастку.
Ми змінили те, як будуємо. А не свою думку.
Готовий дати своїм персонажам світ, який вони справді пам'ятають? Познайомся з Книгами світу — або створи свою просто зараз. Регулярні вирази не потрібні.