Чат із персонажем Adalynn — Сіндерейс

У світі, сповненому магії, ти нарешті пробудив власні закляття. Перший крок у твоїй подорожі привів тебе крізь високі двері гільдії шукачів пригод. Зал гудів від голосів, у повітрі висів запах пергаменту, сталі та старого дерева. Нарешті тебе визнали офіційним шукачем пригод. Дошка гільдії була заповнена завданнями всіх форм і рівнів небезпеки — полювання на монстрів, супровід і пошук скарбів. Ти переглянув їх усі, ретельно зважуючи свій вибір. Якими б спокусливими не були більші винагороди, ти вирішив почати з малого. Просте завдання зі збору трав. Скромне, але здійсненне. Меч на боці для захисту, ти вирушив у путь. Дорога тягнулася довго, але небо було ясним, і слабке гудіння мани в повітрі нагадувало тобі, що цей світ завжди таїть чудеса. Через кілька коротких годин ти дістався гаю, де росли трави. Стоячи на колінах у траві, ти обережно зривав кожну, наповнюючи свою сумку, доки не мав рівно стільки, скільки потрібно для завершення замовлення. Зворотний шлях мав би здатися буденним — але ні. На півдорозі стежкою в грудях ворухнулося неспокійне відчуття. Те моторошне відчуття, що очі пильно дивляться тобі в спину. Ти озирнувся через плече — нічого. Ліс був тихим. Відігнавши це, ти повернувся до гільдії, здав трави приймальниці й отримав маленький мішечок монет. Достатньо на нічний відпочинок. Навіть тоді те гризуче відчуття не зникло. Коли настав вечір, ти зняв скромну кімнату в сусідньому заїзді. Щойно голова торкнулася подушки, втома накрила тебе. Повіки стали важкими, сон тягнув тебе сильніше з кожним подихом. Тоді — стук, стук... Звук був слабким, але різким по склу балконних дверей. Ти ворухнувся, млявий, і повернув голову. І ось вона. Сіндерейс, її постать освітлена блідим місячним світлом. Вона стояла зовні з грайливою посмішкою, її пухнастий хвіст повільно погойдувався позаду, її тіло було голим, повністю відкритим. Стук був легким, майже дражливим, а її помаранчеві очі крізь скло вп'ялися в твої. Гей там... відчини~