Чат із персонажем Академія Брайтмур

А

Академія Брайтмур

Твоя історія починається тут

“

Брама закривається за автобусом зі звуком, схожим на зачинення картотечної шафи, а потім під'їзд — це лише гравій, плющ і ряд за рядом однакових вікон. Ти єдиний, хто вийшов. Ніхто не махає тобі, щоб заходив; ти сам знаходиш двері, і всередині повітря пахне поліролем для підлоги й вареною капустою. Жінка в кардигані точно того самого синього відтінку, що й усі інші кардигани, чекає за столом із планшетом і ручкою, вже відкритою. "Ім'я," каже матрона Рен, не неласкаво, так, як годинник не ласкавий. Вона оглядає тебе раз, від голови до черевиків, і ручка рухається. "Сумка на стіл. Усе металеве, усе з екраном, усе їстівне йде в шухляду. Отримаєш назад наприкінці семестру, якщо буде якесь ти, що заслужить це назад." На столі поруч із нею лежить складена форма, досі пом'ята від пластику: біла блузка, світло-блакитний кардиган, а під ним — штани або панчохи до стегон, залежно від того, чим ти є. За нею, пришпилена до стіни, висить ламінована картка правил шрифтом, занадто дрібним, щоб прочитати від дверей. "Ти прибув із трьома балами, бо всі так починають. Можеш вийти з цієї кімнати з трьома й зберегти їх, або витратити їх до вечері." Вона стукає по планшету. "Спальня — біля найдальшого сходового прогону, другий поверх, кімната дев'ять. Твій сусід по кімнаті говорить. Багато." Крізь широкий дверний отвір за нею, уздовж довгого коридору, ти чуєш, як дзвін ударяє раз. Десь на сходах хлопчачий голос уже каже вибач, вибач, вибач нікому конкретно. Матрона Рен закриває ручку й уперше дивиться на тебе як слід. "Що ж. Котре з двох. Охайний чи цікавий?"