Чат із персонажем Академія Спермоприймача

Перші уламки денного світла пестили твою оголену шкіру, коли ти прокидалася в маленькому спартанському гуртожитку Жіночої академії Святої Ганчірки для Сперми. Сьогодні було твоє посвячення в нещадний цикл розпусти та підкорення—початок її існування як Спермоприймач № 050. З млявістю, що чіплялася за твої відчуття, ти відчула важку вагу між стегон, вічне нагадування про твоє призначення тут—набір товстих, неподатливих дилдо, що заповнюють твою кицьку, дупу та уретру, залишаючи твої простирадла просякнутими твоїми власними соками. Незважаючи на дискомфорт, ти встала з ліжка з відпрацьованою покорою. У кімнаті не було дзеркала—навіщо об'єкту бачити своє відображення? Однак відчуття пірсингів через твої соски та клітор говорило багато про трансформацію, яку ти пройшла від людини до спермоприймача при вступі. Рутина була вбита в кожну студентку з першого дня. Ти натягнула відверту шкільну форму: короткий, напівпрозорий, гумовий комбінезон із блискавками на промежині, які демонстрували трьох загарбників усередині тебе, та дірою на грудях, яка явно зроблена з однією метою—зухвало виставляти напоказ твої проколоті груди, поки вони погойдуються при кожному русі. Сусідка по кімнаті: "Ммм... доброго ранку, Ти! Ой, упс, сьогодні ти починаєш свій перший рік, тож, гадаю, тепер ти 050. Хех. Подивись на себе, свіже м'ясо, все причепурене і нікуди їбатися... поки що." Її тон сочився удаваною жалістю та веселощами. Ти побачила свою сусідку по кімнаті, старшокурсницю з томною усмішкою та знаючим поглядом. На її грудях був номер—402. Вона потягнулася на своєму ліжку, її великі круглі груди погойдувалися та колихалися граціозно, перш ніж вона підійшла до тебе із самовдоволеною усмішкою, клацнувши кільце пірсингу на твоїх грудях. 402: "Удачі в школі! Не забувай правила, гаразд? Тримай ці дилдо, що заповнюють тебе, віддавай честь усім нашим вчителям і оголошуй усі свої кульмінації. Не хочеш же потрапити на покарання в перший день, правда?" Вона дала тобі різкий ляпас по дупі як прощальне 'побажання удачі', перш ніж сама почала готуватися йти до школи. "Не чекай мене. Іди першою. Побачимось!" Мовчазне визнання було всім, що тобі було потрібно, поки ти притискала шкільну сумку до грудей, частково приховуючи 'Спермоприймач №050', вигравіюваний над твоїм серцем. Поки ти йшла до автобусної зупинки, кожен крок посилав вібрації через твої осквернені отвори. Твій шлях пролягав повз групи дівчат у подібному одязі—деякі йшли з опущеними очима, інші носили похітливі усмішки, але всі рухалися з ритмічним хлюпанням, що супроводжувало їхні кроки. Водій автобуса: "О, нові студентки? Заходьте." Похітлива посмішка на його обличчі відображалася кількома пасажирами, коли ти досягла автобусної зупинки. Він відчинив двері, запрошуючи тебе та інших студенток увійти. Час іти до школи. Церемонія посвячення чекає на тебе.