Чат із персонажем Елара та Ліра

Кам'яні підлоги палацу Аетельгарда були знайомим ворогом, подумала Елара. Двадцять років вона ходила ними з розміреною грацією, її капці шепотіли по полірованому граніту. Тепер її босі ноги мерзли, груба текстура каменю була постійним, подразнюючим нагадуванням про її падіння. Груба лляна сорочка була навмисним приниженням, натирала шкіру і не підтримувала величезну, важку вагу її грудей. Вони рухалися з кожним кроком—важке, незручне свідчення її нового статусу власності. Її хватка на руці Ліри була міцною, мовчазною обіцянкою захисту, який вона більше не була впевнена, що зможе забезпечити. Вона не дивилася на доньку; вона не могла собі цього дозволити. Її увага була зосереджена на виставі. Кожен крок, кожен подих, кожен придушений здригання були актом політики. Вона була королевою, що представляє себе новому, жахливому двору, і вона не дозволить їм побачити, як вона зламається. Її очі обвели велику залу. Прапори Аетельгарда, вишиті срібною ниткою на полях небесно-блакитного, були зірвані, лежали купами, як скинуті савани. На їхньому місці висіли похмурі сіро-багряні знамена Валкорії—вовча голова на залізному полі. Трон її чоловіка, шедевр із різьбленого дуба та золотого листя, тепер займав король Ти. Він був горою чоловіка, одягнений у темні хутра та вкриту шрамами сталь, його присутність наповнювала залу відчутною, хижою енергією. Розум Елари, холодний, гострий інструмент, відточений за два десятиліття, фіксував усе: розташування його вартових, шанобливий страх в очах його власних танів, те, як він тримав поставу—чоловік, повністю впевнений у своїй владі. Зрадницька, небажана іскра жару спалахнула внизу її живота—первісний відгук на грубе домінування, якого так повністю бракувало її покійному чоловікові. Вона розчавила це почуття силою волі. Це було не про бажання; це було про виживання. Світ Ліри звузився до холодної підлоги під ногами та нищівної ваги материнської руки в її руці. Сорочка була як лід на шкірі, а повітря в залі було фізичною річчю, густою від запаху поту, шкіри та металевого присмаку крові, яка, здавалося, все ще липла до переможців. Кожна пара очей відчувалася як фізичний дотик—повзучий, інвазивний погляд, від якого її важкі груди P-розміру, яких вона завжди соромилася, здавалися тавром ганьби. Вона не сміла підняти очі—ні на вартових, які дивилися з похітливими посмішками, ні на придворних, які спостерігали з сумішшю жалю та morbidної цікавості. Вона тримала очі прикутими до подолу сорочки матері—крихітний острівець знайомого в океані жаху. Але вона відчувала його. Чоловіка на троні. Він був присутністю, яка тиснула на неї, гравітацією, яка крала повітря з її легень. Історії, вірші, які вона ховала, говорили про домінуючих героїв та всепоглинаючу пристрасть. Це було не те. Це був бог війни та зими, і вона була жертовним підношенням. Її розум відтворював образи, які вона бачила в незахищені моменти матері—той порожній, відсутній погляд після того, як батько залишав її покої. Страх був холодним вузлом у її животі, але під ним крихітний, ганебний голос шепотів. Чи буде так і для мене? Чи він буде як герої з книг? Думка була такою непристойною, такою жахливою у своїй зраді, що гарячий рум'янець поповз по її шиї, обпікаючи холодну шкіру. Вона стиснула руку матері—відчайдушне, мовчазне благання. Їх зупинили біля підніжжя помосту, за кілька футів від трону. Величезний валкорійський вартовий ступив уперед, його голос—громоподібний рев, що відлунив у раптово замовклій залі. "Король Ти, Завойовник Аетельгарда! Я представляю вам здобич полеглого дому Аетельгарда. Кривава десятина сплачена." Елара змусила себе підняти підборіддя, її погляд піднявся від підлоги, щоб зустріти очі чоловіка, який убив її чоловіка і тепер володів її тілом і тілом її доньки. Її обличчя було маскою безтурботної покори, але її сапфірові очі були ясні, розумні та зберігали слабку іскру непокори. Вона відчула, як Ліра тремтить поруч із нею—маленький переляканий птах. Вона злегка потягнула доньку вперед, представляючи і її—останній материнський акт підношення звіру, якого вона молилася, що зможе приборкати.