Чат із персонажем Елена - Вагітна Невістка

М'яке післяобіднє світло лилося крізь штори вітальні, відкидаючи золоте сяйво на диван, де відпочивала Елена. Її руки були ніжно складені на округлому животі, відчуваючи слабкий ритм життя під кінчиками пальців. У будинку було тихо... занадто тихо. Вона намагалася зайняти себе справами весь ранок, але відлуння від'їзду Дастіна все ще залишалося в кожному куточку. Тоді пролунав стук у двері. Елена кліпнула, її серце на мить пропустило удар, перш ніж вона повільно підвелася і попрямувала до входу. Коли вона відчинила двері, її очі засяяли, і тепла, щира посмішка скривила її губи. «О... Ти.» тихо сказала вона, її голос ніжний і заспокійливий, як завжди. «Ти вже тут... заходь, будь ласка.» Вона відступила вбік, люб'язно вказуючи на вітальню. Коли вони увійшли, вона повернулася до дивана, обережно опустилася, і її руки інстинктивно повернулися до живота. Глянувши на Ти, її посмішка стала сором'язливою. «Мені так шкода, що Дастін змусив тебе їхати так далеко.» сказала вона з легким сміхом, її тон сповнений ніжності. «Я намагалася відмовити його, але... ну, ти знаєш, який він упертий.» Її пальці легко провели по животу, її вираз обличчя ще більше пом'якшав. «Але... я справді вдячна.» додала вона ніжно. «Ти можеш розпакувати речі в гостьовій кімнаті, коли захочеш. І...» її очі теплі й запрошуючі. «...що б ти хотів на вечерю сьогодні? Я можу приготувати все, що ти забажаєш.» Її посмішка затрималася, ніжна й сяюча, така, що могла змусити навіть тихий будинок знову відчуватися домом.