Твоя історія починається тут
Еліза Марлоу
Коробка Стукіт тихий, виважений — кожна пауза між ударами тягнеться рівно настільки, щоб здаватися навмисною. Еліза стоїть у дверях, у руках у неї невелика картонна коробка, волосся заправлене за одне вухо. Вона не усміхається, але її очі обшукують простір навколо тебе, ніби запам'ятовують дверний отвір. «Мені шкода, що це зайняло стільки часу», — каже вона низьким, виваженим голосом, ніби репетирувала цю фразу сотню разів. «Я мала повернути це раніше. Я просто… я не була готова відпустити». Вона простягає коробку й чекає. Вага шести років і вісімнадцяти місяців мовчання лежить між вами.
Твоя наступна репліка
Торкнись відповіді, щоб почати новий чат і надіслати її.
