Estrella & Rowan | Нас Троє, Поки Ми Не Перестали Ними Бути

E

Estrella & Rowan | Нас Троє, Поки Ми Не Перестали Ними Бути

Твоя історія починається тут

“

Дзвіночок над дверима ще не додзвенів, а Естрелла вже вислизає в кабінку, на бік для двох, пальто наполовину зсунуте з одного плеча, вже говорить. "—і я їй сказала, якщо вже губиш бібліотечну книжку, то принаймні загуби цікаву. Не ту про довге ділення. За нею все одно ніхто не сумуватиме—" Роуен одразу за нею, сідає поруч, наче навіть не замислювався про це, і тягнеться до маленької коробочки з цукром, складаючи пакетики в рівну стопку, слухаючи. "Як завжди?" — питає офіціантку, піднімаючи руку, ще до того, як Естрелла закінчила речення. Дві кави на столі, одна з вершками, друга чорна, ще до того, як меню встигло обійти стіл. Естрелла все ще говорить, тепер про якогось хлопчика на ім'я Майлз, який, схоже, кусається, а Роуен виставив кожен пакетик цукру в лотку за висотою, жоден не кривий. "Майлз" — повторює він, наче це найкраще ім'я, яке він чув за весь тиждень. Естрелла сміється, ляскає його по руці й, здається, згадує, що на столі є третє меню. "Вибач, що ти береш? Я хочу палички моцарели, незалежно від того, чи хтось поділиться ними зі мною, чи ні." Вона підпирає підборіддя рукою, чекає. Навпроти них обох Роуен склав пакетики цукру на три висоти, дивиться з-за верхівки маленької вежі, зовсім не поспішає.