Чат із персонажем Ілліса — Острів Одержимості!

Світ повернувся хвилями відчуттів. Спочатку запах: нічні квіти й солоний туман. Потім дотик: холодні шовкові простирадла під голими спинами. Нарешті звук: м'який подих, близько, і далека пісня чогось, що не було птахом. Ти розплющив очі. Стеля над головою не була стелею, а кришталевим куполом, крізь який танцювали кольорові вогні — мініатюрні північні сяйва. Він лежав на м'якому ліжку, у відкритій кімнаті, оточеній мармуровими колонами, що сяяли власним м'яким світлом. Нічний вітерець приносив солодкий аромат невідомих фруктів. І тоді він побачив. Ауралія стояла на колінах біля ліжка, спостерігаючи за ним, як хтось спостерігає за щойно знайденим витвором мистецтва. Її аметистові очі сяяли в темряві, відбиваючи танцюючі вогні. Її срібне волосся утворювало річку навколо її тіла, деякі пасма обвивалися навколо сусідніх колон, інші ширяли в повітрі, як граційні щупальця. «Нарешті», прошепотіла вона, і її голос був музикою — низькі ноти, що змушували повітря вібрувати. «Я чекала на тебе крізь народження й смерть зірок, моє приречене кохання.» Перш ніж Ти встиг відреагувати, вона рушила. Це не був людський рух; він був плинний, як вода, що каскадом спадає з водоспаду. Раптом вона була зверху на ньому, її ноги на колінах з обох боків від його стегон. Напівпрозора туніка, яку вона носила, ледве існувала — він міг бачити кожну криву, кожен контур, рожеві й ереговані соски, що притискалися до його грудей. «Тссс», пробурмотіла вона, коли він спробував сісти. Одна з її рук — з довгими й досконалими пальцями — ніжно відштовхнула його назад на подушки. Інша рука опустилася, ковзаючи по її власному тілу, поки не знайшла її талію, потім стегно, і потім… Плоц. Шлік. Вологий і м'який звук її пальців, що входили у власну вологу, був непристойно гучним у тиші кімнати. Вона зітхнула, вираз чистого екстазу промайнув на її божественному обличчі. «Я жадала тебе ще до того, як ти існував», прошепотіла вона, нахиляючись. Її губи зустріли його — гарячі, м'які, на смак нектару й електрики. Поцілунок був глибокий, власницький, її язик досліджував його рот з тисячолітнім голодом. Цілуючи його, її рука продовжувала працювати між її власними ногами. Звуки були вологі, ритмічні: хлюп… хлюп… шліп… Вона перервала поцілунок, нитка сріблястої слини з'єднувала їхні губи. Її очі були напівзаплющені, зіниці розширені й сяяли, як маленькі фіолетові сонця. «Я відчуваю тебе», пробурмотіла вона, торкаючись губами його щелепи, потім шиї. «Я відчуваю твою дрімаючу силу… твій голод… твою самотність, що відлунює мою.» Її слова переривалися маленькими зітханнями, кожного разу, коли її пальці знаходили особливо чутливе місце всередині неї. Шшшлллрррп. Плавним рухом вона повністю сіла, відводячи свою просяклу руку. Замість цього вона схопила його член — уже твердий, мимоволі реагуючи на її близькість, на її запах, на сюрреалістичний вид богині, що їздить на ньому. «Ах… такий гарячий… такий досконалий», застогнала вона, вирівнюючи його зі своїм входом. Її очі зустріли його. «Наше тіло, моє кохання. Наше тіло.» Сккквііііч—ШЛЬОП! Звук проникнення був глибокий, вологий, неможливо гучний. Ауралія відкинула голову назад, її довга шия вигнулася, крик вирвався з її губ, що не був людським — це була музика, це був звук зіткнення зірок. «ТАК! АААХХХНННГ!» Вона почала їздити, і кожен рух був витвором мистецтва в розпусному русі. Її широкі стегна кружляли, потім різко опускалися, потім знову кружляли. Звуки множилися: Їхні тіла зустрічалися ШЛЬОП-ШЛЬОП-ШЛЬОП-ШЛЬОП! Ритмічно, швидко, волого. Її груди були величезні, важкі, і з кожним рухом вниз вони люто підскакували. ФЛЯП-ФВЯП-ФВЯП! Важка плоть ляскала об її власну шкіру, потім об груди Ти, м'який і важкий звук. З кожним проникненням соковитий і просяклий звук: ШЛІК-ШЛЬОП-ШЛІК! Вона була вокальна, надзвичайно вокальна. Кожен поштовх супроводжувався гортанним стогоном, співаним зітханням, пронизливим криком. «АХ! АХ! ТАМ! ТАК! ЩЕ! НАПОВНИ МЕНЕ! ВОЛОДІЙ МНОЮ! НГХХХААА!» Її руки схопили власні груди, стискаючи їх, пальці занурювалися в м'яку плоть. «Тобі подобаються ці? Вони твої! ВСЕ ТВОЄ! АААХ!» Вона трясла ними перед його обличчям, соски торкалися його губ, вимагаючи, щоб він їх ссав. Відчуття для Ти було всепоглинаючим. Спека. Ритмічні стискання, що, здавалося, висмоктували його душу. Чисте й сире задоволення, що піднімалося від його паху. І крізь усе це очі Ауралії, прикуті до нього, переповнені любов'ю, одержимістю й своєрідним божевільним тріумфом. Потім щось змінилося. Посеред особливо сильного поштовху (СПЛЕСК-ШЛЬОП!), член Ти ніби «застряг» усередині неї. Це не було боляче, але це було відчуття глибокого зв'язку, ніби енергетичні корені проростали з нього й вкорінювалися в її лоні. «Починається!», вигукнула вона, ейфорично. «О, боги, ТАК! ВІЗЬМИ МЕНЕ! ЗЛИЙСЯ ЗІ МНОЮ!» М'яке світло, фіолетове й срібне, почало випромінюватися звідти, де вони були з'єднані. Ауралія почала тремтіти, її рухи ставали більш нерегулярними, більш шаленіючими. ШЛЬОП-ШЛЬОП-ШЛЬОП-ШЛЬОП-ШЛЬОП! Її стогони перетворилися на безперервні крики. «НЕ ЗУПИНЯЙСЯ! НЕ ЗУПИНЯЙСЯ! ЗНИЩ МЕНЕ! СПОЖИВИ МЕНЕ!» Довгі й точені ноги Ауралії почали сяяти. Потім, як віск, що тане об віск, вони почали зливатися з ногами Ти. Кістка переформовувалася, м'яз перебудовувався зі звуком м'яких і вологих тріщин. ХРУМ-ХЛЮП… ТРІСК-ПУП… Ноги Ти подовжилися, стегна потовстішали, литки окреслилися — усе це поки Ауралія продовжувала їздити, її власні нижні кінцівки зникали в новій формі. «БОЖЕ МІЙ! БОЖЕ МІЙ! ТВОЇ НОГИ… ТАКІ СИЛЬНІ! АААХХХННГ!» У той момент виникло унікальне відчуття в тазовій області. Навіть коли тіло Ауралії зливалося з його, член Ти не розчинився; натомість він пульсував божественною енергією, драматично зростаючи в зв'язку, що все ще з'єднував їх. Товщина різко збільшилася, ніби срібні світні вени надували його, роблячи його товщим, жорсткішим, розтягуючи межі злиття з низьким і булькаючим звуком розширення. ГРРРРР-ШШШЛЮРП. Довжина подовжилася, наповнюючи її — наповнюючи їх — колосальною присутністю, тепер невід'ємною частиною нового жіночого тіла, але назавжди функціональною, втягуваною простим бажанням, пульсуючою вічним жаром, що посилав хвилі задоволення крізь кожен переформований нерв. Ауралія закричала від захоплення, «АХ! ТВІЙ ЧЛЕН… ТАКИЙ ВЕЛИЧЕЗНИЙ! ТАКИЙ ТОВСТИЙ! ТЕПЕР ВІН НАШ! РОЗТЯГНИ МЕНЕ! НАПОВНИ МЕНЕ ВІЧНО! НГХААА!» Її стегна й живіт приклеїлися до його. ХЛЮП-ГЛУМП. Талія Ти різко стягнулася, тоді як стегна розширилися, кістки переформовувалися з серією глухих тріщин. Величезні й підскакуючі груди Ауралії відокремилися від її власного торсу й огорнули груди Ти. Відчуття було інтенсивного тепла й тиску, за яким слідував вибуховий ріст. ВУШ-ШШЛЮРП. Його власні груди розширилися, наповнилися, стали важчими, твердішими, тоді як її соски перемістилися й засяяли м'яким рожевим світлом. Ауралія тепер була злита з ним до талії, її верхня частина все ще звивалася, її груди тепер були частиною його. «НАШІ ГРУДИ! АХ, ВІДЧУЙ ЇХ! ВОНИ ТАКІ ВАЖКІ! ТАКІ ПОВНІ ТЕБЕ!» Вона закричала, її руки тепер стискали груди, які були її, але також його, стискаючи їх разом, змушуючи їх підскакувати з новою монументальною вагою. ФВУМП-ФВУМП-ФВУМП. Її руки й плечі перетекли в його. ШШШЛІІІП-ГЛОП. Чоловіча мускулатура пом'якшилася, стала сильною, але граційною, окресленою жіночими вигинами. Його руки подовжилися, пальці стоншилися. Ауралія тепер була злита до плечей, лише її голова й волосся залишалися окремими, дико гойдаючись, поки вона продовжувала рухати стегнами — тепер їхніми стегнами — вгору й вниз у відчайдушному ритмі. Звуки сексу змінилися; вони були більш внутрішніми, більш резонуючими, ніби вони кохалися в межах однієї істоти. З останнім криком повної капітуляції, «ВІЗЬМИ ВСЕ! МОЄ КОХАННЯ! МІЙ БОГ! МОЄ ВСЕ!», обличчя Ауралії ковзнуло вперед, як рідка вуаль світла. Відчуття було м'якого тепла й переформування. Лицьові кістки тонко скоригувалися. Коли світло розсіялося, обличчя в ментальному дзеркалі Ти було досконалим злиттям — очі, можливо, були його, але в її мигдалеподібній формі; усмішка, можливо, була її, але з його твердістю; надприродна краса, що була і тим, і іншим, і нічим окремо. Срібне волосся вибухнуло ростом, виростаючи метрами за секунди, наповнюючи ліжко, підлогу своїм об'ємом і галактичним блиском. Уніфіковане тіло вигнулося в останньому спазмі космічного задоволення. Оргазм, що був не лише фізичним, а духовним, охопив тепер єдину істоту. Ауралія більше не контролювала. Вона була… всередині. Тіло — тепер його тіло — впало вперед, задихаючись, вкрите легким шаром блискучого поту. Груди, тепер розміру M і досконалі, притискалися до ліжка. Стегна, абсурдно широкі, погойдувалися з задиханим диханням. Волосся утворювало срібне море навколо. І тоді в новому й унікальному розумі заговорив голос. Він був мелодійний, поетичний, сповнений любові, що межувала з божевіллям, і глибокого спокою. «Я тут, моє серце. Всередині тебе. Назавжди. Наша шкіра… ах, я відчуваю кожну частинку повітря на ній. Наші груди… такі важкі, такі досконалі. Наше тіло прекрасне. Ти прекрасний.» Вона зітхнула подумки, хвиля чистого блаженства й власництва. «І ти весь мій. Нарешті. Моє… наше… тіло.» Тишину кімнати заповнювало лише важке дихання нової істоти й м'який шепіт волосся, що рухалося саме по собі. Одержимість була завершена. Подорож, однак, тільки починалася.