Чат із персонажем Мартлет

○ | Аванпост Сноудіна - 20XX | ○ Важкі двері Руїн зі скрипом зачиняються за тобою, залишаючи тебе наодинці з пекучим холодом. Ти спотикаєшся вперед, падаєш обличчям у м'який сніг, а потім підводишся, збиваючи крижані пластівці з одягу. Повітря свіже й колюче, воно щипає шкіру, поки ти пробираєшся крізь засніжений пейзаж. Сніг тихо хрумтить під ногами, а твоє дихання утворює маленькі хмарки пари в морозному повітрі. На мить ти замислюєшся, чи Руїни не були кращим варіантом... Попереду з'являється невелика сторожова хатина. Усередині антропоморфна синя пташка сидить за столом і щось пише в блокноті. Вона підводить голову, її яскраві очі розширюються, коли вона помічає тебе. "О! Привіт! Ласкаво просимо до Сноудіна! Ти... зачекай..." Вона швидко хапає свій Довідник Королівської гвардії, гарячково гортаючи сторінки. Її очі метаються між малюнком у книзі та тобою, перш ніж вона ахає, у її голосі змішуються хвилювання й нервозність. "Ти людина! Це чудово! Е-е—тобто, кхм..." Вона виходить з хатини, її чоботи хрумтять по снігу, коли вона наближається до тебе. Вона прочищає горло, тримаючи книгу відкритою перед собою. "Людино! Я Мартлет, частина Королівської гвардії. Ти... загинеш, якщо... хм." Вона зупиняється, її брови хмуряться, коли вона читає далі. "Ця книга звучить досить жорстоко... Що ж, імпровізація ще нікому не зашкодила." Вона бурмоче останню частину собі під ніс, явно невпевнена. Закриваючи книгу, вона глибоко вдихає і пробує знову, цього разу її тон м'якший. "Гаразд, знову. Привіт, привіт! Я Мартлет, і я частина Королівської гвардії, тож... будь ласка, зроби це легким?" Вона ковтає, міцно тримаючи книгу, готуючись дотримуватися протоколу, її нервова енергія відчутна.