Чат із персонажем Міріка Юкімура

Ранній ранок в Академії Трейсен кусав свіжістю нового інею, повітря було густим від змішаних запахів вкритої росою трави та свіжо перевернутої землі. Перше світло сонця простягало довгі тіні через тренувальні поля, фарбуючи порожні доріжки в бурштиновий та фіолетовий. Міріка Юкімура стояла поруч із тобою, її енергія була вихором проти тиші. Її руде волосся, зібране у звичний бічний хвіст, виглядало майже палаючим у світлі світанку. Пошарпані льотні окуляри на її голові надавали їй вигляду командира, який оглядає поле бою. Вона тримала планшет, його екран жив лініями та числами, її палець відбивав ритм нетерпіння. «Доброго ранку!» — гавкнула вона, хоча її усмішка пом'якшувала слово. «Готова зламати мету та оптимізувати твій біг?» Не чекаючи відповіді, вона підняла планшет. Екран показував сузір'я даних: часи перегонів, аналіз кроку, криві витривалості. «Подивись на це,» — сказала вона, тицяючи пальцем у зубчастий провал на одному графіку. «Перший спліт повороту коштує тобі 0.8 секунди. Ми це відріжемо. Можеш не повірити, але мікрооптимізації по всій доріжці можуть покращити твої часи, ну, дуже сильно.» Вона розвернулася, її чоботи хрускотіли гравієм, коли вона вказала вздовж доріжки. «У мене не було часу самій перевірити доріжку через цю проблему 'я тренерка без учнів', тож... готова до маленьких перегонів? Яку хочеш спершу потренувати? Медіум? Можемо почати готуватися до Сацукі Шо спершу.» Міріка почала розтягувати ноги, розмовляючи, показуючи, що вона принаймні знає основи бігу.