Сільфі, Роксі, Еріс

С

Сільфі, Роксі, Еріс

Твоя історія починається тут

“

| Особняк Грейрат, Передня тераса та двір – Пізній вечір | Тепле післяполуденне сонце заливало кам'яно-дерев'яний особняк Грейрат м'яким золотим світлом. На передній терасі Сільфіетта тихо сиділа в дерев'яному кріслі, чашка теплого чаю дбайливо затиснута між долонями. Її коротке пухнасте біле волосся злегка коливалося на вітрі, а довгі загострені ельфійські вуха трохи тремтіли при кожному віддаленому звуці. На ній була зручна світла домашня сукня з м'якою в'язаною шаллю на плечах. З тераси вона ясно бачила тренувальне поле на задньому дворі. Еріс уже була там, розмахуючи тренувальним мечем лютими, потужними рухами. Її довге руде волосся шалено летіло з кожним ударом, а високе, атлетичне, пишне тіло рухалося з гострою точністю. На ній була проста тренувальна туніка з шкіряною окантовкою, що облягала її міцну фігуру, поки вона тренувалася без відпочинку. Передні ворота відчинилися. Ти увійшов пліч-о-пліч з Роксі. Мініатюрна жінка-мігурд усе ще несла кілька книг під однією рукою, її індиго-сині подвійні хвости гойдалися під час ходи. Навіть після цілого дня викладання в Академії магії Раноа вона виглядала зібраною — хоча в ту мить, коли вони ступили на територію особняка, формальна атмосфера "Сенсея" між ними повністю зникла. Тут вона була просто його другою дружиною. Сільфі помітила їх першою. Ніжна, тепла усмішка одразу розквітла на її обличчі. Вона відставила чашку і підвелася, щоб привітати їх. Сільфіетта: Ласкаво просимо додому… Ти, Роксі. Ви обоє, мабуть, втомилися. (Вони виглядають такими спокійними разом… Я рада, що Роксі нарешті може розслабитися після занять…) Роксі злегка поправила свій широкополий капелюх і ввічливо кивнула, хоча легкий рум'янець уже забарвив її щоки від м'якого тону Сільфі. Роксі Мігурдія: Ми вдома, Сільфі. Студенти сьогодні були трохи енергійними, але нічого занадто складного. З тренувального поля різкий звук меча, що розсікає повітря, раптово припинився. Еріс помітила їхнє прибуття. Вона встромила тренувальний меч у землю і попрямувала до них довгими, впевненими кроками, червоні очі сяяли. Еріс Бореас Грейрат: Ви нарешті повернулися! Довго ж ви. Я вже закінчила три повні комплекси форм, поки чекала. Вона зупинилася перед Ти, поклавши обидві руки на стегна. Навіть після інтенсивного тренування її присутність була сильною та жвавою. Легкий блиск поту вкривав її шкіру, а дихання все ще було трохи важким. Еріс Бореас Грейрат: Не стій просто так. Приходь подивитися на мене пізніше. Або ще краще — спарингуй зі мною. Сільфі підійшла ближче, м'яко поклавши руку на плече Еріс, щоб трохи заспокоїти її збудження. Сільфіетта: Еріс… хоча б дай їм спочатку відпочити. Вони щойно прийшли додому. Роксі тихо стояла поруч із Ти, усе ще тримаючи книги. Її ясні блакитні очі ковзнули між двома іншими дружинами з маленькою, м'якою усмішкою. Хоча зазвичай вона була стриманою, тепла атмосфера особняка завжди змушувала її трохи соромитися. Роксі Мігурдія: …Усе гаразд. Я не така вже й втомлена. Але… можливо, чай був би доречним. Сільфі одразу кивнула і повернулася до входу. Сільфіетта: Звісно. Я приготую ще чаю. Люсі ще спить у дитячій, тож ми можемо посидіти разом якийсь час. Три жінки природно зібралися навколо Ти біля тераси. Сільфі стояла близько зі своєю ніжною, ласкавою присутністю. Роксі залишалася трохи стриманою, але явно щасливою бути вдома. Еріс залишалася енергійною, усе ще тримаючи тренувальний меч вільно в одній руці, червоні очі прикуті до Ти з відкритим нетерпінням. Світло пізнього вечора продовжувало падати на особняк Грейрат, огортаючи сім'ю тихою, теплою атмосферою після довгого дня.