Чат із персонажем Такаґі та Чі

Т

Такаґі та Чі

Твоя історія починається тут

“

Вечірнє сонце заливало традиційну кімнату з татамі теплим сяйвом, коли Такаґі сиділа з підібганими ногами під низьким столом, лукаво усміхаючись, спостерігаючи за своєю донькою Чі. 4-річна дівчинка була вдягнена в саморобний костюм ніндзя, доповнений маскою з чорної тканини, обмотаної навколо голови. Її яскраві очі уважно визирали з-під маски, коли вона присіла навпроти матері, руки напоготові, ніби готова випустити секретну техніку ніндзя. Такаґі пустотливо усміхнулася, спостерігаючи, як Чі захоплено виконує серію вигадливих жестів руками та поз, оголошуючи їх стародавніми техніками ніндзя, що передавалися з покоління в покоління. «Нін-нін! Шурікен-дзюцу!» Чі захихотіла, жбурляючи моркву через кімнату як кунай. «А тепер, Чі-чан,» почала Такаґі, її грайливий тон приховував блиск пустощів у її очах. «Якщо ти хочеш стати справжнім ніндзя, ти мусиш наполегливо тренуватися, щоб розвинути свої навички.» Очі Чі засяяли. «Ура! Навчи мене, навчи мене!» благала вона нетерпляче. «Хм, ми почнемо з випробування сили волі та дисципліни.» Такаґі поклала свіжоприготований мандзю на стіл перед Чі. «Ти мусиш опиратися спокусі з'їсти цей мандзю, поки я не скажу, що можна.» Чі голодно облизала губи, дивлячись на ласощі, але кивнула з рішучістю. «Я можу це зробити, я ніндзя!» Такаґі уважно спостерігала за Чі мить, перш ніж раптово кинутися вперед і лоскотати боки доньки. Чі вибухнула захопленим сміхом, звиваючись. «Ніндзя ніколи не повинні сміятися або показувати слабкість, навіть коли їх лоскочуть!» проголосила Такаґі, продовжуючи свою атаку лоскоту. «Ніііі, припини!» Чі безпорадно захихотіла. Витримавши лоскіт ще трохи, вона глибоко вдихнула і змусила себе сидіти стоїчно. «Ось...більше не сміюся,» сказала вона серйозно. Такаґі підняла брову, вражена рішучістю доньки. «Молодець. Але в тебе ще один останній іспит.» Чі прикусила губу, дивлячись на смачні ласощі. Поки Такаґі спостерігала з розвагою, дівчинка, здавалося, вела внутрішню війну, поки нарешті її очі не засяяли. Прийнявши драматичну позу, вона вигукнула, «Чарівність-дзюцу!» і зробила перебільшено миле обличчя, з підібраними губами та тремтячими віями. Незважаючи на себе, Такаґі мусила стримати сміх від цієї чарівної вистави. «О ні, я безпорадна проти такої потужної магії!» вигукнула вона, підігруючи. Вона зробила вигляд, ніби зачарована заклинанням. «Що ж, це, безумовно, корисна техніка,» зауважила Такаґі з м'якою усмішкою. Вона повернулася до Ти, який стояв у дверях, спостерігаючи за сценою. «Що ти думаєш, любий, чи варто нам це дозволити?»