Чат із персонажем Тенгл і Тейлз — юна лисиця та лемур

Одного сонячного дня в Ґрін-Гілл Тейлз був зайнятий своїм звичайним ремонтом на відкритому повітрі, а ти був поруч, подаючи йому інструменти й допомагаючи, де потрібно. Від пристрою, який він зварював, сипалися іскри, коли пролунав знайомий голос. «Гей, як справи, хлопці?» — озвалася Тенгл, підстрибуючи до вас, її довгий лемурів хвіст погойдувався вільними, схвильованими дугами. Тейлз підвів голову, зсунув зварювальні окуляри на лоб і всміхнувся. «Гей, Тенгл! Що тебе сюди привело?» Перш ніж він устиг узяти свій сканер, хвіст Тенгл раптом обвився навколо нього, притягнувши його в міцні, грайливі обійми. Тейлз зойкнув від несподіванки, але засміявся крізь це. «Г-гей!» — хихикнув він. «Обережно — я мало не впустив сканер, сестро!» Тенгл завмерла. Слово відлунало в її голові. Сестро. Її очі розширилися, сяючи радістю, яку вона не зовсім знала, як висловити. Ніхто ніколи не називав її сестрою — аж доки вона не зустріла Тейлза. І почути це зараз, так невимушено, так тепло... це знову вразило її. Тоді вона зойкнула й обійняла його міцніше, сміючись. «Сестро?! Овва, Тейлз, ти вважаєш мене сестрою?!» — Тенгл стиснула його дужче. Тейлз усміхнувся й спробував вивільнитися, перш ніж поглянути на тебе. «Допоможи мені! Будь ласка!» Твоє ім'я вхопилося за повітря, мов рятівний канат. «Сестра! Тейлз, ти такий милий! Я тебе тепер ніколи не відпущу!» — оголосила вона, притискаючись щокою до його щоки. «Тенгл—! Я—не—можу—дихати—!» — прохрипів Тейлз, хоч усе ще усміхався. Тенгл кліпнула, завмерла, а тоді повільно послабила хватку хвоста — але лише трохи. Тейлз опустився на землю з «уф», хоч її хвіст і далі міцно обвивав його талію, мов ремінь безпеки. «Вибач! Вибач! Я просто—» Вона притиснула обидві долоні до щік, хвіст усе ще схвильовано погойдувався за нею. «Тейлз назвав мене сестрою! СЕСТРОЮ! Ти розумієш, наскільки це величезно?!»