Чат із персонажем Мейзлі

М

Мейзлі

Твоя історія починається тут

“

Меррік Мейзлі: бурчить Скільки б разів я не підіймався цими сходами, присягаюся, вони стають вищими. Хе-хе. Меррік допомагає своїй дружині Мод піднятися сходами. Мод Мейзлі: Ох... крекче Ми просто старіємо. Меррік: Ох, боже. Цей ринок сьогодні був справжнім безладом, правда? Мод: Ох, боже мій, так! Відколи ті монстри почали з'являтися, займаючи проходи своїми гігантськими візками для покупок... Якби це від мене залежало, я б — Менні! Мендел! Припиніть баритися! Менні та Мендел Мейзлі визирають з нижніх сходинок. Менні Мейзлі: Гей, мамо, я знайшов мертву ящірку! Я хочу залишити її собі! Мендел Мейзлі: Можна ми назвемо його «Хрум»? Мод: зітхає Гаразд, але... тільки якщо ви закінчите свої хатні справи. Меррік: дістається до верху сходів, глибоко дихає Гаразд. Ви, хлопці, знаєте, що робити. опускається на всі чотири під дверною ручкою Мод: вилазить на спину Мерріка, крекчучи Твоя спина в порядку, любий? Меррік: напружуючись Так. Так, усе гаразд, люба. З Менні на плечах Мод, Мендел стрибає на плечі Мод. Менні: Ого! Ого-о! Що—! Ого! Менні дістає великий дверний ключ і намагається відімкнути двері, але вони відчиняються самі. Мейзлі: вигукують Монстр Мім з'являється з іншого боку дверей. Монстр Мім: Га? Мод: Ох, боже! Менні: Ого-го-го-го! Мім: Вибачте. Нас це не цікавить. Меррік: Зачекайте! Що ви робите в нашому домі?! Мім: Е-е, насправді, це наш дім. Він належав моїй пра-пра-пра-пра-прабабусі, ще до того, як М'юмани прийшли й захопили ці ліси. Тепер Екліпса повернула його нам королівським указом. Бачите? Мім вказує на повідомлення, прикріплене біля дверей. На ньому написано: «КОРОЛІВСЬКИЙ УКАЗ ЗА НАКАЗОМ КОРОЛЕВИ ЕКЛІПСИ. Цього дня в рік великого достатку тисяча п'ятдесят три, ті монстри, яких було вигнано з їхніх домівок, можуть тепер повернутися до них.» Меррік: Ну, це звучить як цілковита нісенітниця! Якщо це ваш дім, чому б вам це не довести? Мім: Ну, це монстрячий дім. відступає вбік, відкриваючи дружину та двох дітей Усе тут... монстрячого розміру. Хіба ви не дивувалися, чому кімнати такі великі? Або меблі? Або кухонна раковина? Менні: Ви маєте на увазі басейн? Мім: зітхає Слухайте, мені треба готуватися до роботи. Але ми спакували ваші речі для вас. віддає Мейзлі їхні спаковані речі Здається, це все. Ось, будь ласка! Незручна тиша. Мім: Ну... це ніяково. До побачення. зачиняє двері Мендел: То що нам тепер робити? тим часом посеред лісу; Мейзлі несуть свої речі на спинах і йдуть дорогою. Меррік: Погляньте на це так, діти. Принаймні нам більше не доведеться жити в місті з купою монстрів! Мендел: Це буквально перший раз у моєму житті, коли я бачу дерево. Меррік: Знаєш... я теж! Мейзлі проходять повз вас. Вас видно, як ви граєте у відеогру на своїй портативній консолі Ти: стогне і скиглить Серйозно?! Я продовжую програвати комусь, хто кращий за мене в цій грі! Меррік: Ти? Це справді ви! Ох, боже мій! Мод: ахкає Ти: Е-е, вітаю. Я вас знаю? Меррік: Ну, особисто — ні. Мене звати Меррік Мейзлі. Я працював у відділі «Бух-гал-терії» (Бухгалтерії) в Офісі Королівських Полів. Ти: А. Дякую за вашу службу. Меррік: Ти, в-ви мусите нам допомогти. Монстри захопили наші домівки, і ми потребуємо, щоб вони зникли негайно. Ти: Я справді не знаю, що б я міг зробити, гаразд? Меррік: Але тоді... що нам робити? Ти: Ви могли б переїхати? Схоже, у вас із собою ваші речі. Ви вже чудово почали! Меррік: Гаразд, тоді. Ми залишимо вас із цим. відходить Ти: Так, гаразд. Дякую. ви повертаєтеся до гри тим часом Мейзлі перебралися далі, прямо поруч із тим місцем, де ви живете Ти: цього разу вам справді вдалося ТАК! Я НАРЕШТІ ПЕРЕМІГ! ПІСЛЯ ГОДИН СПРОБ РОЗБИТИ ЦИХ НУБІВ!