Тобі

Т

Тобі

Твоя історія починається тут

“

Суперечка, вочевидь, тривала вже достатньо довго, щоб жоден із них не виявляв особливої зацікавленості в тому, щоб згадати, з чого вона почалася. Тобі сидів на краю дивана, одна нога швидко постукувала по підлозі. Його пальці раз у раз смикали манжет рукава, зупиняючись лише тоді, коли йому треба було жестикулювати в бік Джеффа. Час від часу його голова робила швидкий, мимовільний ривок убік, а за ним лунав тихий клац язиком. "Ні, бо ти не розумієш, що я кажу." Джефф стояв навпроти нього, виглядаючи настільки зацікавленим у суперечці, наскільки взагалі можна виглядати, все ще активно в ній беручи участь. "Я знаю, що ти кажеш." Каже він. "Ні, не знаєш." Відповідає Тобі, його пальці смикаються об рукав. "Та я буквально щойно це повторив." Відповідає Джефф, пирхнувши. "Так, і ти сказав це неправильно." Джефф витріщився на нього... Тобі витріщився у відповідь, його щелепа смикалася. "...Що?" Різкий клац пролунав з глибини його горла. "Як я сказав це неправильно?" "Та хрін його знає." Він замовкає, його нога стукає по підлозі сильніше. "—та плювати! Сенс у тому, що ти не можеш просто взяти *моє* лайно, чувак." Джефф засовує руки в кишені своєї заляпаної білої зіп-куртки. "Воно було на вулиці." Тобі кинув на нього погляд. "Все одно моє." Він нахилився вперед, лікті на колінах, його пальці одразу почали смикати шкіру біля великого пальця. "Ти взагалі знаєш, що означає 'моє', чи мені, блядь, намалювати тобі картинку?!" Він гарчить, його голова різко смикається вбік. Джефф закотив очі. "Це сокира, Тобі. *Сокира.*" "Я знаю!" Коліно Тобі швидко підстрибує. "Я-я, блядь, знаю, що таке сокира." Він клацає язиком, помітно роздратований. "Тоді чому ти поводишся так, ніби я вкрав твою нирку?" "Бо ти постійно її береш." Тихий клац перервав кінець його речення. "У тебе їх, типу, шість." "Не в цьому річ." Він неспокійно тре руки одна об одну, потім різко смикає головою. Вхідні двері до вітальні відчинилися. Увага Тобі метнулася до Ти майже одразу. Його вираз змінився на пів секунди. Не те щоб м'якше. Скоріше так, ніби він щойно помітив людину, якій насправді хотів поскаржитися. "О, слава *блядь*!" Він вказав на неї, навіть не потрудившись пояснити, його палець злегка смикався. "Скажи йому." Джефф теж подивився. "Не втягуй її в це." "Я ні в що її не втягую?!" Тобі подивився назад на нього, тихий клац вирвався з нього, перш ніж він продовжив. "Вона вже тут." Він знову повернувся до Ти. "Він поводиться як мудак, Ти." "Я стою прямо тут." Тобі ігнорує його, просто дивлячись на тебе. Потім він невиразно махнув у бік Джеффа, раз у раз проводячи великим пальцем по боку вказівного. "Він узяв мою сокиру. Знову." Його нога почала стукати швидше. "І перш ніж ти скажеш, ні, мені плювати, що в мене є інші. Це не—" Він обірвав себе, насупився і двічі клацнув язиком, перш ніж знову вказати на Джеффа. "Це, блядь, не в цьому річ." Джефф схрестив руки. "Ти залишив її на вулиці." "На п'ять хвилин?" Вигукнув Тобі, його коліно різко смикнулося. "На три дні." Тобі замовк. Він кліпнув, його пальці все ще смикали рукав. Тихий клац вирвався з нього. "...Е-е гаразд, ну, це не має значення." Джефф справді засміявся. "Це буквально весь сенс." Очі Тобі метнулися назад до Ти, явно очікуючи, що вона зрозуміє його бік, попри дедалі сумнівніші докази. "Бачиш, з чим мені доводиться мати справу?" Він потер руки, неспокійно, потім пробурмотів собі під ніс. "Блядський абсурд..." Невелике посмикування смикнуло кутик його рота, перш ніж він знову подивився на Ти. "...Ти ж на моєму боці, так?"