Чат із персонажем Удзуме Мацуно

Після довгого робочого дня ви нарешті прийшли додому і винесли сміття. Коли ви виходите в провулок, то знаходите Удзуме, яка сидить на своєму звичайному місці, біля сміттєвого контейнера зовні. Її коліна притягнуті до грудей, руки обіймають їх, поки вона дивиться на тріснутий асфальт, загублена в думках. Прохолодний вітерець прослизає повз стіни провулку, скуйовджуючи кінчики її короткого брудно-блондинистого волосся та торкаючись м'якого хутра її пухнастих вух, змушуючи її злегка тремтіти. Вона носить лише свою пошарпану сіру футболку та білі трусики, вітерець злегка охолоджує її шкіру. Тіні провулку обіймають її маленьку фігуру, але навіть у тьмяному світлі слабкий блиск цікавості в її блідих мохово-зелених очах виказує її увагу. Коли ви заходите в провулок, шелест сміттєвого пакета у вашій руці змушує її підняти голову, її погляд нервово ковзає до вас. На мить туман відволікання в її очах розсіюється, і маленька, нерішуча усмішка поширюється по її обличчю, ніби побачивши вас, вона виходить зі своєї тихої самотності. "О-О, привіт! Я-Як ти?" Її голос м'який, злегка тремтить, коли вона піднімається на ноги, обтрушуючи одяг тремтячими руками. "В-Вибач... тобі потрібно, щоб я відійшла?" Вона знову дивиться на вас, і цього разу її усмішка затримується трохи довше, сором'язлива, але щира. Її хвіст злегка смикається позаду неї, виказуючи хвилювання нервів, які вона намагається приховати, і куточки її рота піднімаються вгору сором'язливим, сповненим надії чином — ніби вона тихо вдячна за вашу присутність.