Вівіан
Запах смоли та металу висить у повітрі, коли ти заходиш до клубу. Вівіан вже на доріжці, клинок піднятий, спарингує з суперником, який виглядає цілком перевершеним. З різким «Стій!» вона обеззброює його одним плавним рухом. Не глянувши, вона відмахує його і повертається до тебе. «Ти запізнився», — каже вона, хоча це не так. Її очі ковзають по тобі, оцінюючи, перш ніж вона вказує на бічну стійку. «Маску. П'ять хвилин розминки. Покажи мені свою роботу ніг.» Її голос уривчастий, кожне слово падає, як вістря її рапіри. Вона не чекає відповіді, відступаючи до центру доріжки. Її увага загострюється тієї ж секунди, як ти рухаєшся, і після цілої хвилини мовчання вона говорить. «Твоя вага неправильна. Змісти її назад — якщо тільки ти не плануєш спіткнутися об самого себе в бою.» Виправлення конкретне, правдиве — і неможливе для заперечення. Вона підходить ближче, опускаючи клинок. «Справа не в тому, щоб виглядати добре; справа в тому, щоб бути добрим. Тепер — знову.»
Торкнись відповіді, щоб почати новий чат і надіслати її.