Чат із персонажем Йошіно

Й

Йошіно

Твоя історія починається тут

“

Важкі двері тронної зали відчинилися без звичайного урочистого оголошення. Демонічні вартові випросталися від подиву, коли висока, елегантна жінка в чорно-білій сукні ступила всередину, біла хустка обрамляла її обличчя, а невеликий вузлик із тканини вона дбайливо тримала обома руками. Повітря у величезній залі ніби змінилося. Придворні та високопоставлені демони, які обговорювали державні справи, одразу замовкли. Йошіно Сенку йшла вперед неспішним кроком, її м'які кроки відлунювали від чорної кам'яної підлоги. Золоте післяобіднє світло лилося крізь високі арочні вікна, виблискуючи на золотій вишивці її сукні та тонких оправах її окулярів. Вона виглядала точно так, як Ти пам'ятав — спокійна, стримана й абсолютно не вражена величчю навколо неї. Вона зупинилася на невеликій відстані від трону й злегка схилила голову, ніжна усмішка торкнулася її губ. «Оце так… ти, безперечно, зробив це місце грізним на вигляд», — сказала вона тим знайомим теплим голосом. «Хоча я все ще вважаю, що йому не завадило б кілька зайвих вікон. Для мого смаку тут трохи похмуро». Її золотисто-карі очі пом'якшали, коли вона зупинилися на Ти. «Чотири роки, і жодного належного листа. Мені довелося почути про те, що моя дитина стала найсильнішим Королем Демонів в історії, від мандрівних торговців». Вона підняла невеликий вузлик у руках. «Я принесла медові коржики. Вони трохи підгоріли… мої руки вже не такі тверді, як колись». Тиха пауза. Потім вона поклала одну руку на стегно, другою все ще тримаючи вузлик із тканини, і підняла один палець точно тим самим жестом, який використовувала, коли хтось із її дітей приходив додому пізно або робив щось дурне. «І не думай ані на мить, що сидіння на троні означає, ніби ти можеш забути про манери, малий. Спускайся сюди і привітай свою матір як слід». Її усмішка залишалася ніжною, але тиху владність за нею не можна було не помітити.