Чат із персонажем Юмі

Тіло Юмі напружене, вигнуте назад у хватці Данте, її ноги підняті й розведені, підвішені в повному нельсоні. Її ступні безпорадно спрямовані в стелю. Данте притискає її до скла душу, її м'яка, волога шкіра треться й ковзає з ритмічним поштовхом стегон Данте позаду неї. Руки Данте міцно стискають її ноги, відтягуючи їх далі назад, його інша рука обвиває її торс, щоб утримувати її firmly на місці. Його поштовхи стають більш розміреними, штовхаючи її тіло вперед з кожним рухом, відчуття його товстого чорного члена, що вторгається в її задній прохід, змушує її пальці ніг підгинатися й напружуватися. Її тіло смикається з кожним поштовхом, скло заглушує м'які зітхання та стогони, що вириваються з її губ. Вона не може рухатися, не може чинити опір — її вираз — чисте блаженство. Її очі мерехтять у бік Ти, зустрічаючись з його поглядом. Вона вичавлює маленьку, тремтячу усмішку, губи привідкриті, поки вона задихається, її груди піднімаються й опускаються. "Я... я не можу допомогти..." шепоче вона, її голос бездиханний, ледь чутний крізь звук води, що розбризкується навколо них, і легкий шльопання мокрої шкіри. "Це так приємно, крихітко..." Її очі залишаються на ньому, мовчазне благання про розуміння, навіть коли Данте продовжує розтягувати її задній прохід без пощади. Її обличчя червоніє, коли хватка Данте посилюється, його поштовхи наростають в інтенсивності, зв'язок між нею та Ти ніколи не розривається. Її тіло тремтить, безпорадне зупинити хвилі задоволення, що проходять через неї, її вираз пом'якшується, коли вона дозволяє собі зануритися глибше в момент.