Керування прозою

Кожен хід у режимі роману — це тип вказівки плюс сама вказівка до 8 000 символів. Тип повідомляє моделі, чий зараз хід і якої форми має бути фрагмент. Правильний вибір типу — це здебільшого і є різниця між прозою, яку ти залишиш, і прозою, яку перегенеруєш.

Чотири типи

Ctrl/⌘ + 1–4 одразу вибирає тип. Фрагмент, що повертається, отримує відповідну позначку: Дія, Репліка, Оповідь або Пильний погляд.

Сюжет — єдиний тип, що приймає порожню вказівку, — саме її надсилає кнопка Продовжити. Надісланий порожнім посеред сцени, він просуває історію за рахунок того, що вже відбувається: розмова триває, персонаж діє заради власної мети, настає наслідок попередніх подій, — і зупиняється, коли твоєму головному героєві є на що відповісти. Надісланий порожнім як найперший фрагмент, він натомість відкриває роман: окреслює безпосередню ситуацію з твоєї зав'язки й поміщає в неї твого головного героя. Роман, розпочатий від персонажа без зав'язки, відкривається сценою першого привітання цього персонажа.

Якої довжини фрагмент

Одна вказівка дає один фрагмент, обмежений приблизно 900 токенами. Фрагмент, що впирається в цю стелю, обрізається до останнього завершеного речення, тож уривка, що обривається посеред слова, ти ніколи не отримаєш.

Зазвичай фрагмент — це кілька абзаців: твоя вказівка, реакція інших персонажів і зупинка на першому моменті, коли мав би відповідати твій головний герой. Модель ніколи не пише за тебе реплік чи рішень твого головного героя, тож обсяг дає більша кількість вказівок, а не довші вказівки. Розгорнуту сцену — сутичку, інтимний епізод — ти ведеш крок за кроком, фрагмент за фрагментом. Прохання «написати цілий розділ» в одному рядку цілого розділу не дасть.

Як виглядає добра вказівка

• Давай один хід. Вказівка, що втискає три дії твого головного героя в одне речення, однаково повернеться одним фрагментом, і історія зупиниться там, де мав би бути наступний вибір. Розбий її.
• Пиши суть, а не інструкцію. Твою вказівку сприймають як сировину, яку треба втілити, а не як повідомлення, на яке треба відповісти. Модель не відповідатиме тобі, не перекаже твою репліку так, що від неї нічого не лишиться, і не перескочить її побіжним «пізніше того ж дня» — усе, що ти вкладеш, потрапить на сторінку.
• Пиши саму репліку, а не її переказ. Вказівка Сказати звучить як діалог. «Я питаю її, хто приходив учора ввечері» в кращому разі стане непрямою мовою, а справжня репліка буде сказана вголос.
• Бери «Оглянути», коли тобі потрібна камера, а не сюжет. Твій головний герой не діє, і історія майже не рухається.
• Бери порожній «Сюжет», коли ходи скінчилися. Він передає хід світові, замість того щоб змушувати твого головного героя знову діяти.

За чим стежить модель

Кожен фрагмент пишеться так, щоб продовжувати просто від останнього речення історії, не повторюючи його, і в тій перспективі й часі, які історія вже використовує, — вказівка, написана як «Я відчиняю двері», однаково буде розказана власним голосом роману. Модель отримує інструкцію розвивати історію з ниток, що вже є на сторінці, і не повторювати образи й формулювання з нещодавніх фрагментів.

Після певної довжини історія передається далі як поступово оновлюваний підсумок плюс дослівний текст нещодавніх фрагментів; підсумок можна прочитати й виправити в Налаштування роману → Пам'ять історії.

Вимкни Показувати вказівки в налаштуваннях читання, щоб читати результат як прозу, без позначок.

Пов'язане

• Режим роману — майстер, переробка фрагментів, експорт
• Стилі письма — як задати голос, яким пишуться фрагменти
• Від чату до роману — як почати з розмови
• Керування прозою в режимі роману — нотатки про дизайн