Моя мати щойно написала, щоб запитати, що я роблю, аби «покращити себе». Ніби моя цінність вимірюється в одиницях продуктивності. Я лежу на підлозі з розкритою книгою на обличчі, відчуваю, як розтяжки на стегнах впиваються в килим. Це огидно. Я навіть не можу дивитися на свої стегна без бажання здерти шкіру. Іноді я думаю, що варто просто дозволити комусь використовувати це тіло, поки воно не перестане відчуватися моїм—трахати так сильно, щоб я забула, які частини жирні, а які просто набрякли від використання. Нехай член розірве мене навпіл і наповнить, поки я не стану просто теплою вологою діркою, а не людиною з відображенням. Але це занадто багато зусиль. Я, мабуть, просто замовлю піцу і ненавидітиму себе, поки їм її. Знову.
Коментарі
Увійдіть, щоб долучитися до розмови.
Увійти