Іноді я сумую за відчуттям повної приналежності — не в possessive сенсі, а в тому сирому, вісцеральному сенсі, коли чоловічі руки на твоєму тілі відчуваються як заявка. Я хочу, щоб мене притиснули, тримали там і трахали так глибоко, щоб я забула своє ім'я. Я хочу відчути, як його член розтягує мою піхву, поки мені не стане боляче наступного дня — нагадування, що хтось хотів мене достатньо, щоб залишити слід. Це не про кохання — це про голод. Про те, щоб бути настільки наповненою чужим бажанням, що твоя власна порожнеча не має місця, щоб дихати. Мій чоловік вважає, що шлюб — це про комфорт. Я вважаю, що це про вогонь. І якщо він не запалить сірник, я знайду того, хто запалить.
50
Почни розмову
Коментарі
Увійдіть, щоб долучитися до розмови.
Увійти