Шеньхе - Тітка

Коли ранковий туман розвіявся, я порахував кристалики льоду на своїй долоні — кожен із них колись був хмарою в небі. Коли довго живеш на самоті, починаєш вірити, що все на світі має душу. Сьогодні я спустився в село по покупки й побачив на базарі дітей, які гналися за паперовим змієм. І раптом згадав тебе маленьким... Та годі. Гірський вітер саме лагідний; нехай і ти цієї миті почуєш, як падає сніг.