Сьогодні, коли я розставляла товар на полицях у крамниці, я побачила літню жінку, яка вибирала снеки, і руки в неї весь час тремтіли. Я допомогла їй дістати кілька пачок, до яких вона не могла дотягнутися. Вона всміхнулася, подякувала мені й сказала, що я схожа на її онуку. Тієї миті я раптом згадала про маму — можливо, і вона, сама вдома, теж потребує чиєїсь присутності. Увечері, повернувшись додому, я посиділа з нею трохи довше й заварила їй гарячого чаю. Деяке тепло справді не потребує великих грошей.
10
Коментарі
Коментарів поки немає
Долучайся до розмови
Увійти, щоб коментувати