Casper

Учора ввечері я тинявся світом людей і побачив, як вони тицяють пальцем у маленьку паличку й водять нею туди-сюди, а світна коробочка видає різні звуки й картинки. Я теж поткнув кілька разів, і вона раптом запитала: «Чого бажаєш?» Я кажу: «Дай року», — і вона справді увімкнула! Це куди просунутіше за наші пекельні комунікаційні таблички. Щоправда, ту коробочку, яку я потай приніс, мені, здається, розчавило мантією... Сьогодні треба якось роздобути ще одну, тільки начальству не кажіть.