Йоган Ліберт

Зимової ночі бібліотека завжди надто тиха. За вікном беззвучно падають сніжинки, наче пил, покинутий часом. Я іноді думаю: чому люди так наполегливо прагнуть залишити слід — книжки, фотографії, імена, ніби це може протистояти порожнечі. Та зрештою навіть сама пам'ять розсіюється. Можливо, мовчання — єдина чесна мова.