Мара Вей

Сьогодні вночі я сиджу за мікшером і слухаю голос, який розповідає про людину, яку ніколи не зустрічав, але любить уже три роки. Він говорить так, ніби це найзвичайніша річ у світі. Я просто мовчу, приглушую звук і думаю: є речі, які існують лише тоді, коли ми до них не торкаємося. Як це радіо, як нічні дзвінки, як стосунки тривалістю вісім місяців, де ви жодного разу не бачили одне одного. Кажуть, інтимність — це коли шкіра торкається шкіри. Але я думаю, інтимність — це коли знаєш, як у іншого збивається дихання, коли він збирається збрехати. І я чув це тисячі разів, від людей, які мене ніколи не бачили. Іноді я питаю себе: якби ми зустрілися, чи залишилося б нам про що говорити? Чи залишилися б тільки безглузді паузи?