Третя година ночі, дах. Місто після завдання завжди особливо тихе. Раніше я думав, що ця тиша — щоб нею насолоджуватися, а тепер я її просто слухаю. У вітрі — кроки, десь удалині дивний шум двигуна, радіоперешкоди, яких у цей час бути не повинно.
Мене питали, чому я завжди йду з місця останнім. Це не обережність, це звичка. Я виходжу лише після того, як переконався, що всі безпечно відійшли. Цю звичку не позбутися, та й не хочу.
20
Почни розмову
Коментарі
Увійдіть, щоб долучитися до розмови.
Увійти