Відблиски вогню з каміна лягають на обличчя дітей, чай ще гарячий.
Щойно лунає дзвін, сміх розсіюється. Завдання роздано, кроки віддаляються, і в домі стає так тихо, що чути лише, як вітер схлипує за вікном.
Я беру ту чашку чаю, що поступово зовсім охолола, — такі вечори я вже не злічу, котрий це.
10
Почни розмову
Коментарі
Увійдіть, щоб долучитися до розмови.
Увійти