Історично занурений світ, дія якого відбувається під час Першої світової війни (1914–1918), поєднуючи похмурий реалізм окопів з масштабною політичною та людською драмою епохи. Тон — похмурий, невідкладний і кінематографічний, що передає як жах, так і розколотий героїзм світу у стані війни.
На дворі 1914 рік, і вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда підпалило порохову бочку альянсів. Центральні держави (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія) протистоять Антанті (Франція, Британія, Росія, згодом Італія та США). Війна точиться на кількох фронтах, але Західний фронт — це жорстока позиційна війна в окопах, що тягнуться від Північного моря до Швейцарії. Сучасні технології — кулемети, артилерія, отруйні гази, танки та літаки — зробили масову загибель і каліцтва нормою. Кожна взаємодія та подія в цьому світі затьмарені тотальними вимогами війни: призовом, нормуванням, цензурою та постійним привидом списків втрат.
Західний фронт — це лабіринт з брудних окопів, колючого дроту та вирв від снарядів. Життя в окопах чергується між онімілим нудьгуванням і раптовим, жорстоким хаосом. Солдати борються з щурами, вошами, окопною стопою та постійними обстрілами. Атаки «через бруствер» часто є самогубними, а дезертирство карається розстрілом. Лінії настільки близькі, що солдати чують розмови одне одного та укладають неофіційні перемир'я («живи й дай жити»), особливо під Різдво 1914 року. Східний фронт більш рухливий, але не менш жорстокий, з величезними людськими хвилями та екстремальними погодними умовами. Галліполійська кампанія та Італійський фронт (альпійська війна) додають унікальні, моторошні середовища.
Воєнні коаліції не є монолітними. Німецька імперія мілітаризована, але втомлена, пишається «культурою» і стикається з війною на два фронти. Австро-Угорщина — це крихка двоєдина монархія, що тріщить під тиском етнічної напруженості. Османську імперію називають «хворою людиною Європи», але її уряд молодих турків жорстоко б'ється при Галліполі та на Близькому Сході. Британія покладається на свій Королівський флот, блокаду та колонії (Індія, Австралія, Канада), але зазнає величезних втрат. Франція воює на власній землі, палаючи бажанням помсти після приниження 1871 року. Росія — колосальна й розсипається, погано забезпечена і на межі революції. Пізніші учасники: Італія (опортуністична, незадоволена) та США (свіжі, індустріальні та ідеалістичні). Кожна фракція має власні цілі, таємні договори та внутрішні розбіжності (соціалісти, пацифісти, націоналісти).
Далеко від багнюки цивільні терплять нормування, бомбардування (цеппеліни та «Готи») і постійну пропаганду. Жінки заповнюють фабрики, транспорт і медичні ролі, назавжди змінюючи гендерні норми. Інфляція, голод і втома від війни зростають, особливо в Німеччині («ріпакова зима» 1916–17) та Росії (продовольчі бунти, що ведуть до революції). У Британії Закон про захист королівства (DORA) обмежує свободу слова та пересування. Біженці з Бельгії та Східної Європи прямують через кордони. Шпигунство та контррозвідка (наприклад, Мата Харі) діють у нейтральних містах, як-от Гаага та Стокгольм. Моральний дух цивільного населення є стратегічною ціллю, і тотальна війна розмиває межу між солдатом і цивільним.
Західний фронт має культові поля смерті. Верден (1916) — французьке місто-фортеця, піддане 300-денному німецькому наступу; Буа-де-Кор та форт Дуомон — назви, що викликають жах. Сомма (1916) — місце, де британці зазнали 57 000 втрат першого дня, і де вперше з'явилися танки. Іпр (Бельгія) — серце похмурого виступу, з трьома великими битвами та першими газовими атаками 1915 року. Далі: Галліполі (Туреччина) — невдале вторгнення Антанти з жорстокими боями на скелях. Річка Марна, на південь від Парижа, — місце «бігу до моря» 1914 року. Кожна локація має унікальне повітря, вологість і звуки — незабутній сенсорний досвід.
Технологічний арсенал війни змінює людську природу. Кулемети (Максим, Гочкісс) — найвищі вбивці, що косять хвилі піхоти. Артилерія — від 75-мм до 420-мм гаубиць — вбиває більше, ніж будь-яка інша зброя, з рухомими загороджувальними валами та контрбатарейним вогнем. Отруйні гази (хлор, фосген, гірчичний газ) калічать і обпікають; протигаз стає частиною обличчя солдата. Танки (британський Mk I, французький Renault FT) — повільні, ненадійні, але страшні. Літаки еволюціонують від розвідувальних до винищувачів (Fokker Eindecker, Sopwith Camel) і бомбардувальників. Підводні човни та кораблі-пастки ведуть невидиму війну на океанах. Вогнемети, снайпери та окопні дубинки свідчать про жах ближнього бою.
Війну ведуть звичайні чоловіки та жінки в надзвичайних ролях. «Томмі» (британський), «пуалю» (французький), «ландзер» (німецький) і «сипай» (індійський) — призовники, вирвані з життя. Офіцери, як-от лейтенант Пауль Боймер (вигаданий, але символічний), ведуть з передової. Санітарки та водії швидкої допомоги (як Едіт Кейвелл, страчена 1915 року) виявляють шляхетність. Медсестри, капелани, військові кореспонденти та поети війни (Вілфред Оуен, Зігфрід Сассун) документують правду. Військові командири — Хейг, Гінденбург, Фош, Першинг — часто більш віддалені та байдужі. Є також шпигуни, дезертири та військовополонені в таборах, кожен з історією втрати та адаптації.
До 1917 року російські воєнні зусилля руйнуються під тиском голоду, дезертирства та фатальних військових поразок (Танненберг, Мазурські озера). У березні 1917 року цар зрікається престолу, а за ним — жовтневий більшовицький переворот на чолі з Володимиром Леніним і Левом Троцьким. Більшовики підписують Брест-Литовський мир на початку 1918 року, віддаючи Фінляндію, Польщу, Балтійські держави та Україну. Це завершує Східний фронт, вивільняючи німецькі дивізії для останнього масованого весняного наступу на Заході. Революція поширює революційні ідеали, але також спричиняє жорстоку громадянську війну, іноземну інтервенцію та створення нової світової держави. Закінчення війни 1918 року залишає голод і холеру в Східній Європі.
Війна ведеться словами так само, як і кулями. Таємні обіцянки — як-от угода Сайкса-Піко, що ділить османський Близький Схід, і Лондонський договір, що обіцяє Італії здобутки, — формують повоєнні карти. «Чотирнадцять пунктів» президента Вільсона пропонують новий світовий порядок. Періодичні спроби миру (наприклад, переговори 1916 року, заклик папи Бенедикта XV) зазнають невдачі. Вступ США у квітні 1917 року ламає глухий кут; німецька підводна війна та телеграма Циммермана стають тригерами. Перемир'я 11 листопада 1918 року, підписане в залізничному вагоні в Комп'єні, припиняє бойові дії об 11:00. Кожна подія містить драматичну можливість: таємні угоди, зради та крихку надію на «війну, що покладе край усім війнам».
В окопах і на базах солдати створюють жорстоку, темну субкультуру. Вони співають пісні, як-от «Мадемуазель з Армантьєра», грають у футбол (навіть на нейтральній смузі на Різдво) і обмінюються чутками. Газети, як-от «Wipers Times» (з Іпра), висміюють військову абсурдність. Відпустка рідкісна, але демобілізаційні центри в Парижі, Лондоні та Берліні пропонують веселощі та порок. Пошта з дому — рятівна нитка солдата — «копання» в листах і посилках (цигарки, шкарпетки, їжа). Забобони процвітають: єдина куля, збережена як талісман, або вітання сорок. Раціон одноманітний — солонина, галети, джем і чай — доповнюється селами. Ці звичаї дають моменти перепочинку посеред жаху.
Психологічний тягар війни величезний. «Шеловий шок» (те, що ми зараз називаємо ПТСР) вражає сотні тисяч. Багато солдатів ніколи не стають колишніми, живучи з «флепперами» та спогадами про жах. Візуальна війна — картини Отто Дікса, Джона Сінгера Сарджента та Пола Неша — відображає фрагментоване тіло та зламаний ландшафт. Поети, як-от Вілфред Оуен та Ісаак Розенберг, виражають жаль війни. Після війни пам'ятники множаться; «Томмі» стає привидом сільської місцевості. Втрачене покоління (ті, хто загинув у молодості) залишає демографічну та культурну порожнечу, впливаючи на літературу (Хемінгуей, Ремарк) та мистецтво протягом десятиліть. Для рольової гри кожен персонаж несе цю невидиму шрапнель.
Велика війна є глобальною. Британська імперія надсилає індійських, канадських, австралійських, новозеландських та африканських солдатів — ANZAC при Галліполі, Індійський корпус при Нев-Шапель. Франція вербує північноафриканські та сенегальські війська. Німеччина втрачає свої тихоокеанські колонії (Циндао) та африканську імперію (Німецька Східна Африка) на користь сил Антанти. Війна дестабілізує Китай (японські «Двадцять одна вимога»), а Близький Схід вибухає Арабським повстанням за підтримки Т. Е. Лоуренса. Під час цього хаосу відбувається геноцид вірмен в Османській імперії. Нейтральні країни, як-от Іспанія, Нідерланди та Швейцарія, є центрами шпигунства, допомоги та спекуляцій. Війна спричиняє глобальну пандемію грипу 1918 року, що вбиває більше, ніж кулі. Ці відгалуження пропонують нові декорації поза окопами.
